Служба автомобільних доріг
у Чернігівській області

» Про Службу » Про нас

Про нас

Історія про організацію

Чернігівщина має дуже давню і славетну історію. Перші сліди людности на території Чернігівської області належать до кам'яного віку, трипільської культури, скитської доби й юхнівської культури. У княжу добу Чернігівщина стала батьківщиною племені сіверян, а м. Чернігів – політико-культурним центром Чернігово-Сіверського князівства. Чернігівські монументальні будови 11-12 ст. були видатними спорудами тієї доби, частина з них (Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський собор, П'ятницька церква, печери підземного монастиря у м. Чернігів, заснованого Антонієм Печерським) і на сьогодні є одними з найстаріших будівель Східної Європи.

Після занепаду часів монголо-татарської навали, у 15-16 ст. почалося поступове відродження Чернігівщини. У кінці 1648 р. створено Чернігівський, Ніжинський і Стародубський полки, які увійшли до складу козацько-гетьманської держави Б. Хмільницького. В цей час Чернігівщина відігравала провідну роль на культурному відтинку для усієї України, і, як наслідок, сюди перемістилися з Правобережжя і політичні центри.

З 1669 р. столицею Гетьманщини – офіційною резиденцією українських гетьманів - стало м. Батурин. З ним пов'язана діяльність таких визначних лідерів того часу як Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.

Однак в ході Північної війни 1708 року гетьман України І. Мазепа у надії розірвати нав'язану залежність від Москви перейшов на бік шведського короля Карла XII. Петро І послав на гетьманську столицю Батурин корпус на чолі з О. Меншиковим, проте всі спроби останнього силою взяти батуринську фортецю були відбиті. Але зрадник повідомив про розташування потайного ходу, і 02.11.1708 року військова залога і більшість цивільного населення з немовлятами включно була вирізана московським військом, а місто спалене. На думку дослідників, цього дня тут було знищено біля 21 тис. осіб.

Пізніше у 1750-1764 роках Батурин був резиденцією гетьмана Кирила Розумовського. Вже після ліквідації гетьманщини Кирило Розумовський споруджує в Батурині свій палац по проекту італійського архітектора Рінальді за кресленнями шотландця Чарлза Камерона.

У 19 ст. давні державно-козацькі традиції збереглися на територіях Чернігівщини найвиразніше в Україні. В цей час з нею тісно пов'язані такі видатні особистості як письменники Л. Глібов, М. В. Гоголь, Марко Вовчок, Олекса Десняк, М. Коцюбинський, митці І. Рєпін, М. Врубель, акторка М. Заньковецька, композитор Г. Верьовка, кобзар О. Вересай та багато інших. Велику цінність становлять пам'ятки архітектури того часу – садиба Тарновського у с. Качанівка, садиби Галаганів у с. Сокиринці та смт Дігтярі, садиба Румянцева-Задунайського у с. Вишеньки, дендрологічний парк у с. Тростянець.

Під час березневої революції 1917 р. на Чернігівщині влада перейшла в руки Центральної Ради. Однак 29.01.1918 р. відбувся трагичній бій під Крутами, у якому більшовицькі війська зломили супротив військових формувань молодої української держави, і Чернігівщина опинилася під владою більшовиків.

В 1932 році утворено Чернігівську область у нинішніх межах. Під час Другої світової війни в результаті військових дій обох сторін Чернігів був майже повністю зруйнований. Тільки три міста колишнього СРСР отримали ще більші руйнування ніж Чернігів – Сталінград, Севастополь та Вороніж.

На даний час Чернігівська область є регіоном України з розвинутим сільським господарством та потужними промисловими підприємствами. В той же час завдяки видатній красі природних ландшафтів області та багатій історичній спадщині Чернігівщина має значний туристично-рекреаціний потенціал, інфраструктура якого потребує подальшого розвитку.

Історична довідка по дорожньому господарству Чернігівської області

Першою післявоєнною документальною згадкою про офіційну назву шляхового господарства Чернігівської області є наказ по облдорвідділу від 17.10.1943 за №1 про призначення з 10.10.1943 начальника Обласного дорожнього відділу Чернігівського виконкому Обласної Ради депутатів трудящих (облдорвідділу) згідно наказу Начальника Головного дорожнього управління при Раді Народних Комісарів УРСР та постанови Чернігівського виконкому від 17.10.1943 за №2.

Більш ранніх документальних згадок незнайдено, тому є сенс вважати 10.10.1943 датою створення Чернігівського облавтодору.

З 19.10.1943 організовано Чернігівську шляхово-експлуатаційну ділянку по обслуговуванню автошляху Чернігів - Новгород-Сіверський -Грем'яч згідно наказу Начальника Головного дорожнього управління при РНК УРСР від 16.10.1943. Цю дату можна вважати датою початку структурування шляхового господарства в Чернігівській області.

З 07.07.1953 облдорвідділ шляхом злиття з іншими відділами було перетворено у Відділ шляхового і транспортного господарства Чернігівського Облвиконкому Ради депутатів трудящих (обддортранс) згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.06.1953 за №1244.

З 28.07.1954 облдортранс реорганізовано у Чернігівське обласне управління автомобільного транспорту і шосейних доріг (облуправтошосдор) згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 09.07.1954 за №957.

З 20-х чисел лютого 1963 р. облуправтошосдор перейменовано на Чернігівське обласне управління будівництва і експлуатації шосейних доріг (облдорупр). Перша згадка про цю назву міститься в наказі по облдорупру від 27.02.1963 за №33.

З 1968р. дорожня галузь України виділена в Окреме республіканське Міністерство будівництва та експлуатації автомобільних доріг –Міншляхбуд УРСР.

З 01.12.1974 облдорупр був реорганізований у Чернігівське обласне виробниче управління будівництва і експлуатації автомобільних доріг (облдорбуд, на російській "облдорстрой") згідно наказу Мін шляхбуду УРСР від 27.11.1974 за №292. Формалізувалась функція Замовника робіт – шляхом створення Дирекції автодоріг, що будуються, підпорядкованої, як і Облдорбуд республіканському об'єднанню Укравтодор. В складі Облшляхбуду на базі колишніх Райдорвідділів та обласних і республіканських ДЕУ ( Прилуцьке, Ічнянське, Ніжинське, Сосницьке, Корюківське, Павлівське(М.-Коцюбинське) в кожному з районів області були утворені районні дорожні ремонтно-будівеліні управління (т.зв. РайДРБУ) або дільниці (РайДУ). Крім того, для виконаня зконцентрованих ремонтно-будівельних робіт створювались міжрайонні дорожні ремонтно-будівельні управління (в Мені – ШРБУ-82, в Чернігові, пізніше переведене до Ніжина – ШРБУ-98) та спеціалізовані – мостове МРБУ-5, автотранспортне САБ-19, з постачання і виробництва матеріалів – УВТК, тощо.

Паралельно із системою Облдорбуду в цей період на території області активно працювали і «нарощували свою міць» потужні дорожньо-будівельні управління тресту (Київшляхбуд-2) – Чернігівське ШБУ-14 та –Ніжинське ШБУ-28, а також ділянки Київських Мостобудівельних управлінь тресту Укрдормостобуд республіканського об'єднання Укрдорбуд.

Проектна справа розвивалась завдяки зміцненню бази Державного проектного інституту УкрДІПРОДОР та відомчого Укрремдорпроект, відособлені відділи яких успішно працювали в області.

Це був період бурхливого розвитку дорожньої мережі загального користування області, коли фактично була створена її основа, і матеріально-технічної бази дорожнього господарства - більше половини районних господарств обзавелись власними асфальтобетонними заводами, сучасною (на той час) технікою, адміністративними та господарсько-побутовими будівлями. В області будувалось за рік понад 150 км нових доріг з твердим покриттям і відновлювалось капітальним ремонтом – понад 300км. Крім того, існувала ще система Міжколгоспшбуду, яка розвивала сільські внутрішньогосподарські дороги, комунальними дорогами умістах і селищах міського типу займався Облкомундортрест, що об'єднував кілька комунальних ДРБУ.

З 01.01.1988 облдорбуд перейменовано в Чернігівське обласне виробниче об'єднання будівництва і експлуатації автомобільних шляхів (облавтодор) згідно наказу Міншляхбуду УРСР від 30.12.1987 за №355.

З 28.10.1991 виробниче об'єднання "Облавтодор" перейменоване в Чернігівське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (облавтодор) згідно постанови Президії Українського державного концерну "Укршляхбуд" від 28.10.1991 за №43.

З 1995р. до складу облавтодору відійшли 2 дорожньо-експлуатаційні управління системи колишнього республіканського об'єднання Укрмагістраль, що зайняті утриманням 2-х головних міжнародних магістралей: Чернігівське ДЕУ-932 – автодорога М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (на Гомель) (за Радянських часів Ленінград-Київ-Одеса) та Вертіївське ДЕУ-895 – автодорога Кіпті-Глухів-Бачівськ (на Брянськ) (відповідно колишня Київ-Москва).

З 01.10.2000 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 за №420 проведено докорінне реформування дорожнього господарства з повним розділенням функцій замовника і підрядчика дорожніх робіт. В зв'язку з цим виникло дві організації': замовник усіх дорожніх робіт в області - Адміністрація автомобільних доріг у Чернігівській області та генеральний експлуатуючий підрядник — Чернігівське обласне об'єднання державних дорожніх підприємств "Облавтодор".

З травня 2002 року у зв'язку з реформуванням вищестоящих організацій Адміністрація автодоріг була перейменована на Службу автомобільних доріг у Чернігівській області і на сьогодні дорожня система області склалась у вигляді:

- Служби автомобільних доріг області, як державного органу управління станом мережі доріг загального користування та замовника по всьому комплексу дорожніх робіт;

- системи районних підрядних організацій державної форми власності (філій), що на рівні області об'єднані у дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор", державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України";

- підрядних спеціалізованих підприємств недержавної форми власності, що виконують масові дорожні ремонтно-будівельні роботи на тендерній основі. Найбільші з них Чернігівське ШБУ-14, Менське ШРБУ-82, ТОВ «Мостовик», Ніжинська ПШМК та інші. В останній час на великі об'єкти залучаються на тендерних умовах потужні дорожньо – будівельні організації зі всієї України.

За кілька післявоєнних десятиліть в області фактично заново створена мережа автомобільних доріг загального користування, яка складає сьогодні майже 8 тис. кілометрів, з них 7160 км мають тверде покриття. Через нашу "зачаровану Десну" збудовано 6 великих мостових переходів, 4 переходи через р. Снов, 1 – через р. Сейм, 5 – через р. Удай; доведено до 1-ої технічної категорії відрізок міжнародного транспортного коридору від столиці України до обласного центру, в 60-х роках 20 ст. завершено будівництво автомагістралі у напрямку з Києва на Москву (сьогодні це автодорога М-02, Е101). В 70-х роках через південні райони області пролягла автодорога Київ – Суми – Юнаківка (Н-07), у 80-х роках, реконструйовано за параметрами І категорії відрізок автомагістралі М-01 від Києва до Чернігова і далі у напрямку Ріпок, завершено сполучення центральних садиб сільгосппідприємств дорогами з твердим покриттям. Зведено і перебудовано майже 400 малих і середніх постійних мостів на дорожній мережі області. В рамках Чорнобильської програми реконструйовано за параметрами ІІ технічної категорії автодорогу Чернігів – Чорнобиль та побудовано під'їзд до м. Славутич. На початку 21 століття виконані значні обсяги робіт по реконструкції і капітальному ремонту маршрутів, що ведуть до пунктів пропуску через державний кордон: Сеньківка у Городнянському, Миколаївка у Семенівському, Грем'яч у Н.Сіверському районах.

Разом з тим, через велику територію області і обмеженість фінансування перейшла у 21 століття проблема сполучення дорогами з твердим покриттям всіх населених пунктів, яких на Чернігівщині ще біля 100. Реальні позитивні зрушення у цьому питанні вимальовувались лише у 2006 – 2008 роках.